Запрошуємо до обговорення!
В засіданні круглого столу взяли участь представники державних організацій (Державної соціальної служби, Київського міського центру здоров’я, Державного інституту розвитку сім’ї та молоді), київських вищих навчальних закладів (Київського національного економічного університету, Києво-Могилянської Академії, КНУ ім. Тараса Шевченка, НПУ ім. Драгоманова) та громадські молодіжні організації (Форум молодих лідерів України, Всеукраїнський центр здоров’я населення „Спорт для всіх”) тощо.
Питання, які обговорювалися учасниками засідання, стосувалися впровадження новітніх технологій пропагування здорового способу життя серед молоді, волонтерства, як важливої умови молодіжної участі в соціальних проектах (К.Дідик, керівник керівник Молодіжної студії „Молодь обирає здоров’я”), пропозицій щодо формування здорової поведінки серед дітей та молоді методом „рівний-рівному” (Стойка О.О., головний лікар Київського міського центру здоров’я), обговорювалися сучасні методи протидії нехімічної залежності серед дітей та молоді (І. Жданова, к. істор. наук, головний науковий співробітник відділу молодіжної політики Державного інституту розвитку сім’ї та молоді)
З метою популяризації здорового способу життя в Україні учасники круглого столу визначили наступне:
1.Вироблення молодіжної соціальної політики має обов’язково ґрунтуватися на розумінні основ формування здорового способу життя, а конкретні заходи на місцях повинні розроблятися на основі оцінки стану здоров’я й поведінкових орієнтацій молоді того чи іншого регіону, міста чи села.
2.Формування сприятливої для здоров’я політики потребує поєднання спільних зусиль управлінців всіх рівнів, у всіх галузях державного та приватного секторів. Але для цього потрібно усвідомлювати відповідальність за стан громадського здоров’я (міжгалузева координація).
3.Механізм впровадження відповідних державних програм має передбачати молодіжну участь та залучення громадських й територіальних громад як основних учасників програми (вони визначають пріоритети, планують впровадження першочергових стратегій та заходів, визначення оптимальних шляхів свідомої відповідальності за власне здоров’я).
4.Державним установам та молодіжним організаціям необхідно підтримувати ініціативи молоді щодо запровадження новітніх технологій збереження за зміцнення здоров’я, а саме молодіжних тренінгових студій з формування здорового способу життя
З метою протидії поширенню в Україні нехімічних залежностей (аддикцій), Держаний інститут розвитку сім’ї та молоді пропонує:
1.Прийняття загальнодержавної програми боротьби з нехімічними залежностями або включення заходів, які б передбачали захист здоров’я (фізичного і духовного) в умовах інформаційного суспільства, профілактику і протидію поширенню нехімічних залежностей в проект Загальнодержавної програми «Здорова нація». Можливо, варто доповнити і діючі програми по формуванню здорового способу життя всіх рівнів (загальнонаціональної, галузевих, регіональних) заходами з протидії поширенню нехімічних залежностей (ігроманії, Інтернет та комп’ютерної залежності, «надлишкового друкування», інших гаджет адикцій). Ці заходи мають передбачати:
•спрямовування коштів на ґрунтовні дослідження та моніторинг поширення нехімічних залежностей, виникнення яких пов’язане з розвитком високих технологій в сучасному інформаційному суспільстві;
•розробку єдиної державної навчальної програми підготовки фахівців з питань профілактики нехімічних залежностей та проведення лекцій, навчальних тренінгів на курсах підвищення кваліфікації психологів, педагогів, соціальних працівників, волонтерів (які б в цікавій, інтерактивній формі пропагували серед молоді культуру безпечного користування новими медіа);
•розробку навчальних посібників для робітників Державної соціальної служби сім’ї, молоді, психологів, батьків, органів правопорядку, які б ознайомлювали з проблемою поширення нехімічних аддикцій, їх ознаками, методами допомоги, превенції;
•створе
ння центрів реабілітації хворих на нехімічні залежності, використовуючи досвід реабілітації наркозалежних, адаптування методики «12 кроків»;
•надання консультацій психологів в мережі Державної соціальної служби сім’ї, молоді, функціонування «телефону довіри» із зазначених проблем.
•проведення занять з питань засобів і методик протидії розповсюдженню нехімічних залежностей на тренінгах, присвячених формуванню здорового способу життя;
•надання державного фінансування та підтримка роботи Центрів творчості, Центрів дозвілля в містах (особливу увагу приділяти роботі в сільській місцевості).
2.Під час проведення конкурсу проектів всеукраїнських громадських дитячих і молодіжних організацій, під егідою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту надавати пріоритет проектам, спрямованим на формування культури безпечного користування новими медіа. (учасники круглого столу зазначили, що результати моніторингу ефективності реалізації проектів мають обов’язково враховуватися при прийнятті рішення щодо подальшого фінансування).
3.Доповнити шкільний курс «Основи безпеки і життєдіяльності» інформацією про безпечне користування новими медіа, про небезпеки поширення хвороб ХХІ ст. (мова йде про різні види залежності: ігроманію, комп’ютерну та Інтернет залежність, інші види технічних аддикцій) і запрошувати для проведення уроків волонтерів.
4.Провести активну інформаційно-освітню роботу серед дітей, молоді, викладачів середньої та вищої школи, психологів, соціальних працівників, батьків з метою ознайомлення з можливостями нових медіа, формування культури їх використання, підвищення відповідальності за виховання дітей в умовах розвитку нових медіа, спілкування в соціальних мережах. Залучати до цієї роботи волонтерів, оскільки молоді успішні люди часто для підлітків є більшим авторитетом, ніж вчителі і батьки.
5.Розповсюдити соціальну рекламу, яка б пропагувала культуру безпечного користування новими медіа, загрози поширення нехімічних залежностей з обов’язковим моніторингом її ефективності.
6.Провести комплексне дослідження проблеми впливу нових медіа на соціалізацію молоді з обов’язковим розміщенням його результатів на сайтах Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, сайтів, що пропагують здоровий спосіб життя (www.mzz.com.ua)
7.Забезпечити публікацію перекладів на українську мову закордонних досліджень з проблем нових медіа та їх розміщення на сайтах Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерства освіти та науки.
8.Ініціювати створення на державному телеканалі УТ-1спеціальної програми для висвітлення і обговорення проблем, пов’язаних із новими медіа.
9.Сприяти обговоренню на популярних сайтах проблем нових медіа і впливу на спосіб життя і формування цінностей серед підростаючого покоління.
10.Впроваджувати інноваційні методики роботи (тренінги з профілактики та протидії розповсюдженню нехімічних залежностей), які слід проводити для вчителів та психологів в обласних/районних освітніх установах, для соціальних працівників на курсах підвищення кваліфікації, а для волонтерів через мережу Молодіжних тренерських студій «Молодь за здоров’я».
Дієвість даних ініціатив залежить від: забезпечення належного їх фінансування (в т.ч. і залучення позабюджетних коштів); здійснення моніторингу ефективності запропонованих заходів та їх удосконалення на підставі проведеного моніторингу; налагодження тісної співпраці між органами державної влади, освітніми закладами, представниками громадських організацій.
Н.Романова, начальник відділу теорії та методики здорового способу життя Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, розказала про нагальність запровадження новітніх технологій щодо формування здорового способу життя в молодіжному середовищі. Вона, зокрема зазначила, що на сьогодні практично у всіх нав
чальних школах є обов’язкові до вивчення предмети з охорони здоров’я. За останніми дослідженнями 74% інформації з цієї тематики молодь отримує са
ме в школі. Тобто ніби все непогано. Але існують сумніви щодо ефективності таких навчальних курсів, так за даними дослідження „Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”, яке проводилося в рамках міжнародного проекту „Health Behavior in School-Aged Children” (HBSC) ГО "Український інститут соціальних досліджень" у 2007 р.
Відповідно до оприлюдненої інформації тільки 75% української учнівської молоді знають, що ВІЛ-інфекція передається через статевий контакт без презерватива, спільне використання однієї голки для ін’єкції та переливання крові. 40% опитаних вважають, що можна заразитися ВІЛ через укус комара, 20% – через спільне паління однієї сигарети, поцілунок, спальну білизну, предмети особистої гігієни, 10% – через спільне перебування в лазні. Тільки половина опитаних знають, що статеві контакти з постійним партнером зменшують ризик інфікування, а 20% взагалі не вірять цьому.
Більше 20% першокурсників ВНЗ вірять у можливості щеплення від ВІЛ-інфекції, більше 10% – у захисну щодо ВІЛ дію контрацептивних пігулок. Серед найменш інформованих (восьмикласники) вірять у щеплення близько третини, в пігулки – більше 15%.
В той же час у віці 15-16 років мали досвід статевого життя більше 20% українських десятикласників, 30% першокурсників ВНЗ, майже 45% першокурсників ПТУ.
У середовищі української учнівської молоді близько 30-50% щонайменше раз на рік брали участь у бійках, зверталися до медиків з травмами; близько 40-60% не менше одного разу на 2 місяці потерпали від образ або ображали інших учнів/студентів свого закладу. Тих, кого ображали, було на 10% більше, ніж тих, хто ображав. Тільки близько 15% української учнівської молоді вважали своє здоров’я відмінним, 50% – добрим, третина – задовільним, 4% – поганим. 20-25% юнаків різного віку з різних навчальних закладів вперше починали палити в 11 років або раніше. Серед дівчат 15-20% вперше почали палити у 14 років, 10-20% – у 15 років. Серед опитаних 15-16-річного віку вживали алкоголь раніше 13 років близько 25%. Серед тих, кому 11-12 років, мали спробу вживання алкоголю майже 40%. Тобто вік першої спроби вживання алкоголю суттєво знижується.
Щодня та щотижня пили пиво від майже 15% шестикласників, більше ніж 50% першокурсників ПТУ; слабоалкогольні напої з домішкою горілки вживали від майже 10% шестикласників до 25% першокурсників ПТУ (серед 15-16-річних дівчат пили саме ці напої більше опитаних, ніж серед хлопців. Щонайменше 1-2 рази в житті вживали наркотичні речовини більше 10% юнаків і майже 5% дівчат 8 класу; серед учнів 10 класу – більше 15% і 5% відповідно; серед першокурсників ПТУ – близько 35% і 15%; серед першокурсників ВНЗ – 25% і 15%. Споживачів наркотичних речовин чоловічої статі в усіх вікових групах та типах навчальних закладів було у 2-4 рази більше, ніж жіночої.
У рейтингу предметів поваги ровесників місця розподілилися наступним чином:
•найвищі: модний одяг і хобі;
•середні – фізичний розвиток, можливості „красиво” відпочивати, успіхи у навчанні, нижчі – „елітність” житла та школи, висока матеріальна забезпеченість сім’ї, статус батьків, достатність кишенькових грошей, зарубіжні мандрівки;
•найнижчі – широка ерудованість і наявність особистого заробітку.
Як бачимо про ефективність навчання у школах, ВНЗ та ПТУ говорити складно, хоча більшість дітей та молоді за ці предмети отримали позитивні оцінки.
Чому це відбувається:
1. На наш погляд не спрацьовує ланка знання – усвідомлення – формування необхідних навичок.
2. Успіх цієї роботи значною мірою залежить від наявності підготовлених кадрів.
3. Без активізації молодіжної участі досягти успіху у формуванні здорового способу життя не можливо.
4. Необхідно проведення постійного моніторингу змін й тенденцій у сфері збереження здоров’я та поведінки молоді.
В Україні існує напрацьований досвід впровадження новітніх технологій ФЗСЖ, який ґрунтується на моделі, побудованій на кількох рівнях: державні установи, НУО (студентські організації) та освітні заклади. Мова йде про українсько-канадський проект «Молодь за здоров’я» в процесі якого була в
ідпрацьована та апробована модель роботи з питань ЗСЖ силами самої молоді через залучення до волонтерського руху.
Власне наша молодіжна тренінгова студія з формування здорового способу життя, яка працює при ДІРСМ якраз і є новітньою формою роботи, яка за більше ніж рік своєї роботи дає підстави говорити про поширення цього досвіду роботи серед студентських організацій.
«Плюси»: всі учасники долучаються до сповідування здорового способу життя, ініціатива самої молоді, молодіжна участь, волонтерська діяльність, отримання досвіду практичної діяльності у якості тренера/молодіжного лідера тощо.
«Мінуси»: плинність кадрів, має бути високою мотивація, тематика занять кожного року доповнюється, не всі учасники мають сили та натхнення постійно займатися власним розвитком та самовдосконаленням, багато залежить від лідера чи керівника.
