Інститут інноваційних технологій і змісту освіти 10–11 квітня 2008 р. проводив науково-практичну конференцію „Взаємодія органів освіти та громадських організацій щодо формування здорового способу життя дітей та молоді”. До участі в обговоренні питань було запрошено проректорів з виховної роботи, науково-педагогічних працівників, лідерів учнівського та студентського самоврядування, представників молодіжних громадських організацій.
Керівник центру здорового способу життя також взяла участь у пленарному засіданні і виступила
На сучасному етапі все гостріше постає питання збереження здорової нації, але вже мало говорити про поліпшення лікування чи активізацію профілактичних заходів серед населення. Мова йде про роботу з формування здорового способу життя, і в першу чергу, серед дітей та молоді.
Слід зазначити, що молоді люди віком від 14 до 24 років – емоційні, легковірні, психологічно нестійкі, дуже часто – максималісти. Саме в цьому віці вони вибирають, як їм здається, свій власний спосіб життя. Для них важливо мати друзів, спілкуватися, цікаво проводити дозвілля. Але це цікаве дозвілля може бути різним (негативним чи позитивним). Власне це залежить від того, до якої молодіжної групи підліток чи студент примкнув, які цінності, життєві орієнтири та спосіб життя ця група сповідує.
Дуже часто саме дозвілля й реалізація економічних потреб для підлітків і молоді визначається як основна сфера життєдіяльності. Загальна освіта для школяра й професійна – для студента ніби відходять на інший план і поступаються перед реалізацією економічних („заробляти гроші”) і дозвіллєвих („цікаво провести вільний час із друзями”) потреб.
Поряд з комунікативною (спілкування із друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (біля однієї третини старшокласників відзначають, що їхнє улюблене заняття на дозвіллі – „нічого не робити”), у той час як пізнавальна, креативна й евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо.
Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняються схематизованими стереотипами-зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей „американського чи європейського способу життя”, але на жаль досить часто у його примітивному відтворенні.
Давайте розглянемо, основні поведінкові характеристики нашої молоді, аби зрозуміти, наскільки актуальним є формування саме здорового способу життя.
Участь у науково-практичній конференції „Взаємодія органів освіти та громадських організацій щодо формування здорового способу життя дітей та молоді”
Інститут інноваційних технологій і змісту освіти 10–11 квітня 2008 р. проводив науково-практичну конференцію „Взаємодія органів освіти та громадських організацій щодо формування здорового способу життя дітей та молоді”. До участі в обговоренні питань було запрошено проректорів з виховної роботи, науково-педагогічних працівників, лідерів учнівського та студентського самоврядування, представників молодіжних громадських організацій.
Керівник центру здорового способу життя також взяла участь у пленарному засіданні і виступила з доповіддю „Активізація молодіжної участі у програмах з формування здорового способу життя”
На сучасному етапі все гостріше постає питання збереження здорової нації, але вже мало говорити про поліпшення лікування чи активізацію профілактичних заходів серед населення. Мова йде про роботу з формування здорового способу життя, і в першу чергу, серед дітей та молоді.
Слід зазначити, що молоді люди віком від 14 до 24 років – емоційні, легковірні, психологічно нестійкі, дуже часто – максималісти. Саме в цьому віці вони вибирають, як їм здається, свій власний спосіб життя. Для них важливо мати друзів, спілкуватися, цікаво проводити дозвілля. Але це цікаве дозвілля може бути різним (негативним чи позитивним). Власне це залежить від того, до якої молодіжної групи підліток чи студент примкнув, які цінності, життєві орієнтири та спосіб життя ця група сповідує.
Дуже часто саме
дозвілля й реалізація економічних потреб для підлітків і молоді визначається як основна сфера життєдіяльності. Загальна освіта для школяра й професійна – для студента ніби відходять на інший план і поступаються перед реалізацією економічних („заробляти гроші”) і дозвіллєвих („цікаво провести вільний час із друзями”) потреб.
Поряд з комунікативною (спілкування із друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (біля однієї третини старшокласників відзначають, що їхнє улюблене заняття на дозвіллі – „нічого не робити”), у той час як пізнавальна, креативна й евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо.
Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняються схематизованими стереотипами-зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей „американського чи європейського способу життя”, але на жаль досить часто у його примітивному відтворенні.
Давайте розглянемо, основні поведінкові характеристики нашої молоді, аби зрозуміти, наскільки актуальним є формування саме здорового способу життя.
В рамках міжнародного проекту „Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді України” в Україні було проведено дві хвилі опитування серед учнів 6-х, 8-х і 10-х класів та учнів і студентів 1-х курсів ПТУ та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на базі 9-річної освіти). У 2002 році було опитано 5267 осіб, у 2006 році – 6535 осіб, провідною науковою установою цього дослідження виступив Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка. Ось деякі цифри з останнього дослідження: серед респондентів 15–16 років близько 25% зазначили, що вони почали вживати алкоголь, коли їм ще не було 13 років.
А серед тих, кому зараз 11–12 років, вже мали першу спробу алкоголю майже 40%. Тобто, вік першої спроби алкоголю поступово знижується.
Зазначили, що були п’яними хоча б раз у житті 20% шестикласників, майже 70% першокурсників ПТУ; потрапляли в цей стан від 4–10 разів та частіше –2% шестикласників та майже 20% першокурсників.
У віці 15–16 років вже мають досвід статевого життя більше 20% десятикласників, 30% першокурсників ВНЗ, майже 45% першокурсників ПТУ. Більше 10% восьмикласників віком 13–14 років також мали статеві контакти.
Турбує той факт, що серед тих молодих людей, хто мав статеві стосунки, 25% 13–14 річних і 20% 15–16 річних під час останнього статевого контакту не користувалися презервативом. Крім того, майже кожний третій під час останнього статевого акту вживав алкоголь або наркотики.
Знаючи, що серед усіх впливів на здоров’я людини 50% належить способу життя, не може не турбувати той факт, що з наведеними показниками ми маємо надзвичайно малі шанси на розвиток здорової нації.
Чи можна якось змінити цю ситуацію? Які програми можуть бути ефективними для формування здорового способу життя молоді?
Не є таємницею той факт, що вмовляння, заборони та погрози з боку батьків або вчителів приносять мало користі, а інколи навіть шкодять, провокуючи молодих людей діяти саме так, як їм не можна.
Більш ефективними можуть бути інформаційно-просвітницькі кампанії та соціальна реклама, спрямовані на профілактику негативних явищ та шкідливих звичок у молодіжному середовищі. Хоча варто зазначити, що самі по собі такі заходи не є дієвими, оскільки не передбачають зміну поведінкових моделей. Вони можуть бути лише складовою комплексу заходів.
На наш погляд особливу увагу слід приділити активізації участі молоді у формуванні здорового способу життя, адже в такому випадку сама цільова група стає найціннішим ресурсом допомоги.
Ідеологічною основою сучасного підходу до розуміння явища молодіжної участі можна вважати тези Конвенції ООН про права дитини щодо того, що за кожною дитиною визнається потенційна здатність і право робити оцінку й приймати рішення щодо питань, які мають певне значення для її життя. Відповідно до цього міжнародного акту участь є мор
альним і юридичним правом для всіх дітей, вона має бути свідомою і добровільною, не може бути примусовою.
В українському суспільстві до цього часу переважають патерналістські погляди,
молодь здебільшого розглядається як джерело проблем для суспільства, а не як повноправний партнер у процесі вирішення цих проблем, чим заперечується сама можливість залучення молоді до процесу прийняття рішень.
Такий підхід призводить до порушення процесу соціалізації молоді, її пасивності, а в кінцевому результаті – до збільшення негативних проявів у молодіжному середовищі. При цьому використовуються такі аргументи, як відсутність у молодих людей знань та досвіду, компетентності та відповідальності, нерозуміння суті діяльності та незацікавленість.
Але потрібно пам’ятати, що молодіжну участь слід розглядати як процес, який має три взаємопов’язані рівні.
Перший – усвідомлення молоддю власних проблем, бажання і можливість молоді приймати рішення відносно власного способу життя, особиста відповідальність за наслідки власних дій.
Другий – участь молоді у вирішенні проблем інших, можливість і готовність надавати таку допомогу.
Третій – можливість молоді брати участь у прийнятті рішень на державному рівні.
Виділяють такі види молодіжної участі:
•Участь у житті сім’ї,
•Участь у житті навчального закладу,
•Участь у житті місцевої громади,
•Участь у діяльності громадських організацій, об’єднань тощо,
•Участь у житті держави,
•Участь у житті міжнародної спільноти.
В ідеалі державна політика та профілактичні програми мають будуватися на принципі забезпечення можливості молодіжної участі на всіх рівнях. Для активізації молодіжної участі, дорослим, які працюють з молоддю, необхідно:
•Прагнути співпрацювати з молодими людьми та усвідомлювати, що вони є найбільш досвідченими експертами власних потреб;
•Організовувати спільну роботу, вчити приймати рішення та нести відповідальність за їх прийняття;
•Удосконалювати знання з психології молодої людини;
•Довіряти молодим людям та вірити у їх успіх;
•Поважати бажання молодих людей бути активними та самостійними;
•Бути в курсі молодіжних новин, мати основні знання про поширеність молодіжних субкультур та їх основні характеристики;
•Вміти делегувати повноваження молодим людям;
•Не бути директивним при плануванні заходів та вміти сприймати нові ідеї.
Говорячи про формування здорового способу життя, варто зазначити, що молодіжна участь та принцип „рівний-рівному” можуть бути надзвичайно ефективними, оскільки показники значимості ровесників як джерела інформації про шкідливі звички та здоровий спосіб життя досить високі:
10–12 років – етап повільного зростання довіри ровесникам – від 13% до 15%;
13–14 років – етап швидкого зростання довіри ровесникам (від 15% до 31%);
15–22 роки – етап стабілізації довіри ровесникам (від 22% до 27%).
Саме на основі довіри до ровесників базується інформаційна та просвітницька робота з молодіжною аудиторією за принципом „рівний-рівному”. Переваги передачі знань від однолітка до однолітка полягають у тому, що:
•Підлітки більше часу спілкуються один з одним;
•Вони більше довіряють один одному;
•Підлітки знають особливості субкультур, розуміють мову, стиль та смаки ровесників.
Принцип поширення знань „рівний-рівному” на сьогоднішній день стає одним із базових методів освіти та виховання, який досить широко використовується у школі та поза нею, у соціальній роботі за місцем проживання. „Рівний –рівному” – це спосіб передачі достовірної, соціально значущої інформації підростаючому поколінню через довірливе спілкування із однолітками із використанням інтерактивних форм навчання з метою формування знань умінь та навичок, розвитку ціннісних орієнтирів та запобігання негативних явищ.
Детальніше хотілося б розповісти про активізацію молодіжної участі на прикладі Молодіжної студії здорового способу життя, яка працює при Центрі. Молодіжна студія об’єднує волонтерів із ВНЗ Києва, які прагнуть сприяти формуванню середовища, сприятливого для поширення ЗСЖ у школах та інших навчальних закладах.
Першим етапом роботи було залучення волонтерів, тобто організація інформативно-агітаційної кампанії, пояснення мети проекту та його завдань.
Коли до студії долучилася достатня кількіс
ть людей, для них були проведені тренінги. Варто зауважити, що у активізації молодіжної участі першочергову роль відіграє навчання молодих людей, які працюватимуть з ровесниками. Потрібно організувати навчальний процес так, щоб у доступній цікавій формі передати майбутнім тренерам якомога більше інформації. Під час навчання студійців ми робили акцент на тому, що варто говорити про усі складові здоров’я (фізичну, психічну, соціальну, духовну) та розглядати їх у тісному взаємозв’язку.
Після завершення навчання майбутні тренери писали тренінги (кожен зі своєї тематики), співпрацюючи з фахівцями Центру.
Діяльність студійців полягає в тому, що вони проводять інтерактивні заняття та тренінги у навчальних закладах Києва з метою залучення активних молодих людей до формування здорового способу життя та створення осередків студії.
При роботі за принципом „рівний-рівному” потрібно враховувати наступні моменти:
•Залучення до діяльності має базуватися на добровільній згоді учасників та при повній інформованості про проект;
•Молоді люди повинні працювати у співпраці з досвідченими фахівцями;
•Етапу безпосередньої діяльності повинно передувати навчання майбутніх тренерів, пояснення специфіки методу та уточнення мети роботи;
•Робота за методом „рівний-рівному” має бути підкріплена супервізією та заохоченням позитивних результатів.
Таким чином, молодіжна участь у формуванні здорового способу життя може сприяти зміні поведінкових установок у молодіжному середовищі та більш усвідомленому вибору способу життя та навіть компанії. Крім того, не останню роль відіграє те, що цей метод роботи не вимагає значних фінансових витрат, оскільки базується на волонтерській участі.
Але ми як фахівці повинні звернути увагу на те, що молодіжна участь – це не перекладання профілактики на плечі волонтерів. Це комплексний метод роботи, який вимагає значної підготовки та супроводу.
