За даними дослідження „Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді”, яке проводилося в рамках міжнародного проекту „Health Behavior in School-Aged Children” (HBSC) ГО "Український інститут соціальних досліджень" у 2007 р.
майже 90% української учнівської молоді знають про вірусну природу ВІЛ/СНІДу, але тільки 75% знають, що ВІЛ-інфекція передається через статевий контакт без презерватива, спільне використання однієї голки для ін’єкції та переливання крові.
40% опитаних вважають, що можна заразитися ВІЛ через укус комара, 20% – через спільне паління однієї сигарети, поцілунок, спальну білизну, предмети особистої гігієни, 10% – через спільне перебування в лазні. Тільки половина опитаних знають, що статеві контакти з постійним партнером зменшують ризик інфікування, а 20% взагалі не вірять цьому. Навіть найбільш поінформовані не узгоджують знання і особисті переконання: 93% першокурсників ВНЗ знають, що ВІЛ може передаватися через статевий контакт без презерватива, та серед них лише 75% дівчаток і 80% хлопців думають, що постійне користування презервативом захистить особисто їх від зараження. Більше 20% першокурсників ВНЗ вірять у можливості щеплення від ВІЛ-інфекції, більше 10% – у захисну щодо ВІЛ дію контрацептивних пігулок. Серед найменш інформованих (восьмикласники) вірять у щеплення близько третини, в пігулки – більше 15%.
У віці 15-16 років мали досвід статевого життя більше 20% українських десятикласників, 30% першокурсників ВНЗ, майже 45% першокурсників ПТУ. Більше 10% восьмикласників віком 13-14 років мали статеві контакти. 25% 13-14-річних і 20% 15-16-річних опитаних з числа тих, хто мав досвід статевих стосунків, під час останнього статевого контакту не користувалися презервативом. Знижується вік початку статевого життя – протягом останніх років цей вік знизився з 15 до 14 років. Юнаків, що мають досвід статевого життя, було більше, ніж їхніх ровесниць-дівчат: серед хлопців-восьмикласників 20%, а серед дівчат – 3%; десятикласників відповідно 31% і 13%; першокурсників ВНЗ – 43% і 20%; ПТУ – 52% і 36%. Серед тих, хто мав статеві стосунки, майже кожний третій під час останнього статевого акту вживав алкогольні напої або наркотики.
У середовищі української учнівської молоді близько 30-50% щонайменше раз на рік брали участь у бійках, зверталися до медиків з травмами; близько 40-60% не менше одного разу на 2 місяці потерпали від образ або ображали інших учнів/студентів свого закладу. Тих, кого ображали, було на 10% більше, ніж тих, хто ображав. Виявилися групи (менше 5% 11-12-річних, близько 10% 13-14-річних і 15-16-річних), для яких було звичайним брати участь в образі інших декілька разів на тиждень. Один раз за останній рік потрапляли в бійку близько 15-20% опитаних (залежно від їхнього віку і типу навчального закладу). Два і більше разів билися близько 20-30%. Рівень уперше зареєстрованого травматизму серед дітей віком 6-14 років („шкільний травматизм”) збільшився з 2005-го по 2006 рік приблизно на 9%.
Близько 15% української учнівської молоді вважали своє здоров’я відмінним, 50% – добрим, третина – задовільним, 4% – поганим. З віком самооцінки змінювалися: у 15-16 років частка відмінних оцінок зменшувалася більш ніж удвічі порівняно з віком 11-12 років, натомість збільшувалася частка задовільних. Середні показники співвідношення маси тіла і зросту в усіх вікових групах дівчат і хлопців не перевищували норми. Але близько 5-35% опитаних (залежно від статі і віку) хотіли б трохи схуднути. Дівчата бажали цього у 2-5 разів більше (залежно від віку і типу навчального закладу). Близько 20% опитаних були обізнані з основами раціонального харчування, а 50% не знали про його зв’язок з вагою, значущість для внутрішніх органів тощо. Овочі і фрукти присутні в рекомендованій кількості в добовому раціоні 35-65% опитаних (залежно від віку опитуваних і виду продуктів); 10-35% не вживали цих продуктів узагалі або їли їх один раз на тиждень чи рідше. Споживання фруктів на 10-15% зменшуєтьс
я в період з 11-12 до 15-16 років. 10-15% опитаних (залежно від віку і типу навчального закладу) взагалі не практикували у звичному розкладі дня будь-яких фізичних вправ, тренувань, а близько 50% присвячували руховій активності не більше півгодини або години на тиждень. Необхідну кількість фізичних навантажень, які за тривалістю та інтенсивністю мають розвиваючий ефект, виконували лише 5-10% опитаних (показники дівчат у 2-4 рази нижчі, ніж у юнаків). Щодня у будні 1-4 години проводили перед телевізором близько 65-75% опитаних, 0,5 – 3 години за комп’ютером – 65-90%.
20-25% юнаків різного віку з різних навчальних закладів вперше починали палити в 11 років або раніше. Серед дівчат 15-20% вперше почали палити у 14 років, 10-20% – у 15 років. Серед опитаних 15-16-річного віку вживали алкоголь раніше 13 років близько 25%. Серед тих, кому 11-12 років, мали спробу вживання алкоголю майже 40%. Тобто вік першої спроби вживання алкоголю суттєво знижується. Щодня та щотижня пили пиво від майже 15% шестикласників до більше ніж 50% першокурсників ПТУ; слабоалкогольні напої з домішкою горілки вживали від майже 10% шестикласників до 25% першокурсників ПТУ (серед 15-16-річних дівчат пили саме ці напої більше опитаних, ніж серед хлопців). Були п’яними хоча б раз у житті від 20% шестикласників до майже 70% першокурсників ПТУ; потрапляли в цей стан 4-10 разів і частіше від 2% шестикласників до майже 20% першокурсників ПТУ.
Щонайменше 1-2 рази в житті вживали наркотичні речовини більше 10% юнаків і майже 5% дівчат 8 класу; серед учнів 10 класу – більше 15% і 5% відповідно; серед першокурсників ПТУ – близько 35% і 15%; серед першокурсників ВНЗ – 25% і 15%. Споживачів наркотичних речовин чоловічої статі в усіх вікових групах та типах навчальних закладів було у 2-4 рази більше, ніж жіночої.
У середньому вважали себе дуже і досить щасливими разом більше 75% опитаних, чисельність не дуже щасливих і зовсім не щасливих становила близько 15%, але з віком частка дуже щасливих зменшувалась у 2,8-3,5 рази залежно від типу навчального закладу. У віці 11-12 років на кожного „умовно не щасливого” (не дуже щасливі і зовсім не щасливі разом) припадало майже 7 „умовно щасливих” (дуже щасливі і досить щасливі разом), а у віковій групі 15-16 років – тільки близько 4. Найбільш інтенсивне зменшення відбувалося у проміжку від 11-12 до 13-14 років. Більш як 20% опитаних чогось не вистачало для щастя (грошей, коханої людини, повної сім’ї, здоров’я); близько 25% нічого не бракувало; майже третина не змогла визначити свої почуття.
У рейтингу предметів поваги ровесників найвищі місця посідали модний одяг і хобі; середні – фізичний розвиток, можливості „красиво” відпочивати, успіхи у навчанні, спорті, музиці, танцях, інтелектуальних змаганнях; нижчі – „елітність” житла та школи, висока матеріальна забезпеченість сім’ї, статус батьків, достатність кишенькових грошей, зарубіжні мандрівки; найнижчі – широка ерудованість і наявність особистого заробітку. Порівняно зі студентами ВНЗ, у шестикласників дещо переважала значущість змістовних пріоритетів і незначущість зовнішніх ознак заможності.
