Молодь з навушниками у вухах на вулицях, зупинках, у транспорті, громадських закладах і скрізь, де тільки можна – сьогодні не дивина ні для кого. Безневинне на перший погляд прослуховування музики насправді несе в собі приховану загрозу втрати слуху – та ще й у доволі молодому віці.
Без музики ні дня
– Канадський професор, який одного разу приїхав до Києва і побачив, скільки молодих людей ходять вулицями міста у навушниках, був шокований цим і сказав, що за п’ять років у них знизиться слух і вони звертатимуться до сурдологів, – наводить приклад завідувач сурдологічного кабінету, лікар-сурдолог Рівненської обласної клінічної лікарні Олег МІЗИНЕЦЬ. – За останніми даними, 10 мільйонів молодих людей, які щодня слухають цифровий плеєр, звернуться за допомогою до лікарів через погіршення слуху.
Двадцятисемирічний рівнянин Ігор МАТЕРИНКО працює системним адміністратором. З навушниками він практично нерозлучний.
– Я завжди слухаю музику, тому навушники для мене є необхідністю. У транспорті, на вулиці, вдома, (не маю змоги поставити собі вдома суперстереосистему, бо тоді сусіди не спатимуть ночами) з ними не розлучаюся. Часто й на роботі під настрій слухаю музику та одночасно виконую свою роботу, – каже Ігор. – Боюся, звичайно, що слух може погіршитися через це, тому при нагоді намагаюся не слухати музику надто голосно.
Постійне прослуховування гучної музики через навушники на вулиці, у спортзалі, у транспорті тощо неминуче веде до зниження слуху. На жаль, на плеєрах немає грізних написів, що їх використання завдає непоправної шкоди здоров’ю, у кращому разі згадки про це містяться в інструкціях.
Робота у навушниках
Деякі люди користуються навушниками для виконання своїх професійних обов’язків, наприклад, радисти, звукорежисери, диспетчери. DJ Sweest теж входить до цього списку.
– Я працюю в навушниках, але для того, щоб не ушкоджувати, слух треба користуватися дорогими навушниками. І дорожчим та якіснішим обладнанням, якщо люди займаються цим професійно. Адже наше здоров’я в наших руках й економити на ньому аж ніяк не слід. Якщо правильно все зробити, то працювати з голосною музикою можна довго, – впевнений DJ SWEEST. – До речі, 200 грамів горілки це мінус два децибели. Саме тому я раджу ді-джеям не вживати спиртного на роботі. Якщо ви помічали, п’яні люди голосно розмовляють. Їм здається, що звуку не вистачає, і тому вони накручують його в навушниках. Нерідко після таких гучних вечірок вони погано чують.
Незважаючи на те, що люди таких професій проводять у навушниках багато годин поспіль, слух у них погіршується не так радикально, як у прихильників плеєрів. Звичайно, MP3-плеєр розміром із сірникову коробку виглядає більш ніж безглуздо з повноцінними закритими навушниками, та й бродити по вулицях з такою громіздкою конструкцією просто незручно. У результаті спочатку придумали полегшений варіант – відкриті навушники, скріплені тонкою вузькою металевою смужкою. Потім розробили навушники що прикріпляються кліпсою за вушною раковиною.
Апофеозом мініатюризації стали навушники, що “затикають” вушну раковину. Відмінність такого типу навушників від інших у тому, що вони максимально наближають джерело звуку до внутрішнього вуха.
Високі частоти – найнебезпечніші
– Людське вухо складається з вушної раковини, зовнішнього слухового каналу, а також середнього та внутрішнього вуха, які знаходяться всередині черепа. Звукові хвилі, що потрапляють у вухо через слуховий канал, за допомогою барабанної перетинки перетворюються на коливання й передаються до завитка, що знаходиться у внутрішньому вусі. Там ці коливання, у свою чергу, трансформуються у нервові імпульси, що сприймаються мозком, пояснює лікар-сурдолог Центру слуху Олександр СЛОБОДЕНЮК. – Природа передбачила механізм, що захищає від пошкодження внутрішнє вухо: при впливі гучних низьких і високочастотних звуків два м’язи скорочуються і, за допомогою слухових кісточок, перекривають доступ небезпечних коливань у внутрішнє вухо. Якщо ж гучні звуки тривалий час не припиняються, м’язи просто стомлюються і перестають захищати внутрішнє вухо, призводячи до пошкоджень нервових волосових клітин “равлика” (так званого органу Корті), відповідальних за передачу імпульсів в мозок. Найбільш небезпечні для вуха гучні високі частоти, на “почесному” другому місці – низькі.
Медики вважають, що найбільш тихі звуки, які може вловити здорове вухо, – 10-15 дБ. Шепіт оцінюється вже в 20 дБ, звичайна розмова – в 60-65 дБ. Крик з рівнем звукового тиску в 60 дБ вже призводить до дискомфорту, а по-справжньому небезпечні для слуху звуки силою від 80 дБ. Іншими словами, будь-який поп- чи рок-концерт за рівнем 100-120 дБ – це серйозне випробування для вух. Такого ж звукового тиску з легкістю можна досягти у будь-яких сучасних навушниках.
У людському вусі природою передбачений захист тільки від короткочасних гучних звуків. Тривала ж дія неминуче призводить до зниження слуху.
– Прослуховування більше 5 годин гучної музики у навушниках спричиняє погіршення слуху. Це рівноцінно тому, коли людина працює на шумному виробництві, – каже Олег Мізинець.
На думку медиків, вікові зміни слуху починаються приблизно з тридцяти років, але тривала дія гучного звуку може призвести до набагато трагічніших наслідків ще у зовсім ранньому віці.
Тому перш ніж купувати навушники, зайвий раз подумайте про наслідки такої покупки. І якщо все-таки вирішили зробити це, потурбуйтеся, щоб ваше чадо дотримувалося певних правил. На думку Олександра Слободенюка, краще у спокійній атмосфері послухати півгодини улюблену музику, ніж щоб у вуха кричали з навушників під час поїздки у громадському транспорті. До того ж, навіть з етичної точки зору людина, яка їде в “маршрутці” або автобусі, голосно слухаючи плеєр, не тільки наражає себе на небезпеку втрати слуху, а й не поважає оточуючих, які змушені також вислуховувати подразнююче бумкання з її навушників.
– По-друге, людина, яка ходить в навушниках вулицями міста, теж перебуває в небезпечній ситуації, бо паралельно знаходиться у двох вимірах: реальному та віртуальному. У такому стані мозок не здатен адекватно сприймати й оцінювати навколишню ситуацію, а тому може не почути, як ззаду їде авто.
І ще одне: постійне прослуховування музики рано чи пізно призводить до переконання, що це всього-на-всього ненав’язливий фон для марширування. Адже слухати постійне бум-бум – це слухати всього лише банальний ритм, щоб іти в ним в ногу. Глибоку ж класику Моцарта, Бетховена чи Брамса навряд чи можна слухати на ходу, – переконаний лікар-сурдолог.
