Майже у всіх країнах світу спостерігається зростання частоти захворюваності на рак щитовидної залози. Причина його виникнення точно не встановлена, проте певна роль в його виникненні відводиться нестачі йоду, дії іонізуючої радіації, обтяженій спадковістю. Рак щитовидної залози може розвиватися на тлі попередніх, так званих проліферативних захворювань в самій щитовидній залозі: аденома, вузловий зоб, кісти.
Захворюваність на рак щитовидної залози в Україні має тенденцію до зростання. За даними Міністерства охорони здоров`я України, зростає кількість хворих на рак щитовидної залози, насамперед, серед потерпілих від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а так само мешканців екологічно неблагополучних регіонів. Однією з причин підвищення захворюваності, є первинне ушкодження ДНК радіацією з подальшим злоякісним проростанням тканин та зниженням унаслідок опромінення функціональної активності щитовидної залози, і, як наслідок, виникнення дефіциту гормонів щитовидної залози. Так, на початку 80-х років, до Чорнобильської аварії захворюваність на рак щитовидної залози в Україні складала 1,0-1,5 випадку на 100000 населення, а в 2007 році складала вже 5,2 на 100 тис. населення. Особливо високий рівень захворюваності залишається в Київській області і становить 11,8 на 100 тис. населення.
Клінічні прояви раку щитовидної залози досить неспецифічні. Дуже часто рак щитовидної залози є одиночним безболісним вузлом, що розцінюється, як аденома або вузловий зоб, рідше на початку захворювання є дифузне збільшення щитовидної залози. Такий «вузловий зоб» схильний до швидкого зростання, набуваючи щільнішої консистенції і викликаючи дискомфорт у області шиї, який хворі часто характеризують як «грудка в горлі” при ковтанні. При обстеженні іноді виявляється збільшення лімфатичних вузлів в шийному – надключичній області, що свідчить про поширений перебіг пухлинного процесу. Функціональний стан щитовидної залози, як правило, залишається в межах норми і лише при значних розмірах пухлини може розвиватися явище зниження функції, рідше – підвищення. У інших випадках перші клінічні ознаки раку щитовидної залози є наслідком його метастазування в легені, кістки або рідше в головний мозок і надниркові залози. Пухлина щитовидної залози може досягати великих розмірів, проростаючи і фіксуючи трахею, здавлюючи стравохід, що може привести до порушення ковтання, задишки, осиплості та огрубіння голосу. Щитовидна залоза при цьому стає малорухливою – іммобільною.
Найчастіше зустрічається папілярний рак (50-75%). Найчастіше виникає у віці 30-40 років. Жінки хворіють майже в 3,5 разу частіше. Спостерігається порівняно “сприятливий” перебіг впродовж декількох років. Майже в 30% випадків при папілярному раку є метастази, частіше (75-80%) за внутрішньощитовидну залозу (протилежна частка, перешийок залози) і близько 10% – в регіонарні лімфатичні вузли. Віддалені метастази зустрічаються ще рідше (5-7%), найчастіше в легені. Метастази папілярного раку здатні захоплювати і накопичувати радіоактивний йод, що активно використовується для лікування цього захворювання. У дітей папілярний рак протікає агресивніше в порівнянні з дорослими, частіше мають місце метастази як в шийні лімфатичні вузли, так і в легені. Проте прогноз у дітей і осіб у віці до 40 років сприятливіший, ніж у хворих старше 45 років.
Фолікулярний рак зустрічається рідше в 10% випадків. Найчастіше хворіють дорослі, частіше у віці 50-60 років. Він характеризується повільним розростанням. При обстеженні виявляється як одиночний вузол діаметром біля 3-4см, який важко відрізнити від фолікулярної аденоми. Перебіг фолікулярного раку агресивніший, часто він дає метастази в лімфатичні вузли шиї і рідше – віддалені метастази в кістки, легені та інші органи. Метастази фолікулярного раку здатні також захоплювати йод, що використовується як в діагностиці, так і в лікуванні їх радіоактивним йодом.
Медулярний рак зустрічається ще рідше (3-10% випадків). Запідозрити наявність медулярного раку щитовидної залози можна у випадку зниження рівня кальцію в крові – гіпокальціємія унаслідок високої секреції одного з гормонів щитовидною – кальцитоніну. Іноді такі пухлини виробляють нехарактерні для щитовидної залози гормони (адренокортикотропний гормон, серотонін, простагландини), що може супроводжуватися стертою клінічною картиною синдрому Іценко-Кушинга: надмірна маса тіла, “приливи”, гіперемія обличчя, діарея. Правильній діагностиці пухлини допомагає визначення рівня кальцитоніну в сироватці крові. Медулярний рак за своїм перебігом агресивніший в порівнянні з папілярним і фолікулярним раком, дає метастази в лімфатичні вузли і може розповсюджуватися на трахею і м`язи. Порівняно рідше мають місце метастази в легкі і різні внутрішні органи.
Анапластичний рак (недиференційований рак) найбільш агресивна пухлина щитовидної залози з проростанням в органи шиї, середостіння і швидкою загибеллю хворих (середня тривалість життя 3-6 міс.) Нерідко виникненню даного виду пухлини передує вузловий зоб, який спостерігався протягом багатьох років. Захворювання розвивається у осіб літнього віку, коли щитовидна залоза починає швидко збільшуватися, призводячи до явищ порушення функції органів середостіння (задишка, утруднення при ковтанні, дисфонія).
Після повного хірургічного видалення щитовидної залози при диференційованих формах раку (папілярний, фолікулярний) через 2-3 тижні показано проведення терапії радіоактивним йодом. Дане лікування направлене на знищення мікрометастазів раку щитовидної залози. За наявності підтверджених метастазів радіойодотерапію потрібно повторювати кожні 2-3 місяця до їх зникнення.
У рамках інформаційної кампанії «Рак виліковний», за матеріалами УНІАН-здоров’я
постiйна адреса статтi: http://health.unian.net/ukr/detail/233206
