Видання » Державна політика формування здорового способу життя молоді в Україні

На принципово новий державний рівень ставлення до вищезазначеної проблематики вказує ініціатива українських парламентарів, учасників парламентських слухань про становище молоді в Україні «Молодь за здоровий спосіб життя», які відбулися 3 листопада 2010 року. На цьому засіданні було заявлено про наміри щодо створення міжфракційного депутатського об’єднання «Здорова і спортивна Україна» з метою формування здорового способу життя населення. Першими дієвими кроками має стати надання допомоги органам центральної та місцевої виконавчої влади з питань повного відновлення спортивних об’єктів за місцем навчання, проживання та дозвілля.

З 1 січня 2011 року вводиться в дію нова редакція Закону України «Про фізичну культуру і спорт», якою встановлено, що державна політика у цій галузі ґрунтується на засадах визнання фізичної культури і спорту важливим чинником всебічного розвитку особистості та необхідною складовою формування здорового способу життя. Наразі розробляється проект Загальнодержавної цільової програми з розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки.

Кабінетом Міністрів України розроблено проект Концепції Загальнодержавної соціальної програми підтримки сім’ї та демографічного розвитку на період до 2015 року. Нині розробляється Державна стратегія реформування системи захисту прав дитини з метою вдосконалення законодавства щодо запобігання поширення соціального сирітства й забезпечення права дитини на виховання в сім’ї.

Але, не дивлячись на те, що центральними органами виконавчої влади впроваджується понад 15-ть загальнодержавних, державних, міжвідомчих програм, що містять окремі розділи щодо пропагування здорового способу життя, багато із них дублюється за змістовним наповненням.

Існує постійний дефіцит бюджетного фінансування, потребує більш дієвої координації робота різних суб’єктів діяльності як на національному, так і на регіональному рівнях. Давно назріла потреба виокремити здоровий спосіб життя в пріоритетний напрям державної молодіжної політики.

Не завжди є розуміння з боку органів виконавчої влади щодо важливості сприяння ініціативі та активності молоді, розширення її участі у різних соціальних програмах з формування здорового способу життя як на центральному, так і на місцевому рівнях. Відповідні соціальні заклади, установи та громадські об’єднання давно потребують зміцнення матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Відкритими залишаються питання щодо підготовки кадрів з формування здорового способу життя, розробки та впровадження необхідних методик роботи та затвердження відповідних стандартів.

Необхідно також, щоб міжсекторальне багатогалузеве співробітництво було переорієнтовано з охорони здоров’я та лікування хвороб на розширення спектру соціальних проектів з посилення компоненту профілактики та активізації процесу формування здорового способу життя молоді.

Тематичні інформаційно-просвітницькі кампанії, як правило, розраховані на вузьку цільову аудиторію (окремі вікові та соціальні групи) та поширення роздаткового матеріалу. Однак, ефективність таких кампаній є відносно невисока, а вартість одного ефективного контакту з цільовою аудиторією досить значна. Тому наразі актуальними є використання принципово нових підходів при організації інформаційно-просвітницьких кампаній.

Загалом, слід зазначити, що робота органів виконавчої влади також не має системності, відсутня координація та послідовність дій відносно надання різних послуг населенню просвітницького й профілактичного характеру з формування здорового способу життя

На порядку денному постало питання створення державної системи формування здорового способу життя молоді на основі концептуальних підходів, спрямованих на конкретну молоду людину та сім’ю.

Державна система формування здорового способу життя вимагає підходу, за якого буде водночас спрямована на людину, сім’ю (з урахуванням поселення, категорій, кількості дітей, вікових особливостей) та громаду з її ресурсами та потенційними можливостями.

У загальному вигляді ця структурна схема має виглядати таким чином:

Схема державної системи формування здорового способу життя

Схема державної системи формування здорового способу життя

Загалом, державна система формування здорового способу життя має будуватися на принципі взаємної суспільної відповідальності: якщо є обов’язки у держави, то вони мають бути й у кожного з учасників процесу формування здорового способу життя.

Мова йде про наступне:

Відповідальність людини:
  • усвідомлювати власне здоров’я як особисту та суспільну цінність;
  • докладати зусиль для оволодіння необхідними знаннями та навичками щодо сповідування здорового способу життя;
  • дотримуватися здорового способу життя у повсякденному житті;
  • нести відповідальність за негативні дії, які наносять шкоду як власному здоров’ю, так і здоров’ю інших осіб;
Відповідальність держави:
  • формувати громадську думку на дотримання здорового способу життя як норму успішної людини;
  • стимулювати дотримання здорового способу життя за місцем навчання, роботи, відпочинку тощо;
  • проводити переорієнтацію закладів охорони здоров’я з лікувальних дій на профілактичні;
  • розвивати доступну інфраструктуру для формування здорового способу життя з урахуванням чотирьох складових здоров’я;
  • започаткувати процес щодо створення громадських телебачення з питань популяризації здорового способу життя та запровадженню відповідної соціальної реклами.
Відповідальність сім’ї:
  • виховувати та мотивувати дітей до сповідування здорового способу життя;
  • слугувати позитивним прикладом для дітей шляхом особистого сповідування здорового способу життя;
  • забезпечувати позитивну сімейну атмосферу в родині;
  • дотримуватися моральних устоїв сім’ї, які стимулюються державним запитом на здорову особистість;
  • відповідати за нанесення шкоди здоров’ю дитини, здійсненого шляхом психічного тиску, фізичного покарання чи інших насильницьких дій;
Відповідальність держави:
  • проводити інформаційно-просвітницьку роботу щодо мотивації членів сім’ї на сповідування здорового способу життя;
  • розробити та запровадити Програму управління стресом на робочому місці, як основи збереження психічної складової здоров’я дорослого населення;
  • забезпечити створення широкого ринку пропозицій щодо занять масовим спортом та фізкультурою відповідно до запиту населення (тип поселення, регіональний підхід, з урахуванням вікових потреб);
  • надати необхідний комплекс соціальних послуг для сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах;
  • стимулювати розвиток соціальних програм, пов’язаних з організацією сімейного дозвілля, рекреації та активізації фізичного розвитку та туризму;
  • розвивати програми збереження екології та довкілля;
  • забезпечити можливість вживання здорових продуктів харчування з повною забороною використання генно-модифікованих організмів (ГМО) для їх виробництва.
Відповідальність громади:
  • виступати координаторами та громадськими контролерами діяльності різних організацій і установ щодо ефективності роботи з формування здорового способу життя;
  • нести громадянську відповідальність за популяризацію та впровадження здорового способу життя серед дітей та молоді;
  • забезпечити громадське заохочення сімей та членів сімей, які сповідують здоровий спосіб життя через організацію публічних заходів, ЗМІ, тощо;
  • підтримувати молодіжні ініціативи та заходи, спрямовані на активізацію молодіжної участі у діях з пропагування здорового способу життя;
  • виділяти місцеві ресурси для поширення діяльності з формування здорового способу життя безпосередньо у громаді;
  • розвивати місцеві програми зі збереження екології та довкілля;
Відповідальність держави:
  • сприяти місцевим та регіональним ініціативам у сфері формування здорового способу життя;
  • брати до уваги пропозиції з боку громади та виносити відповідні рішення на публічне обговорення;
  • внести роботу з формування здорового способу життя до функціональних обов’язків працівників соціальних закладів як основного компоненту професійної діяльності;
  • створити систему підготовки фахівців та спеціалістів здорового способу життя в різних сферах діяльності та запровадити необхідні навчальні програми у вищих навчальних закладах;
  • забезпечити управління якістю роботи з формування здорового способу життя та оперативне внесення корективів в разі необхідності;
  • запровадити соціальну рекламу на підтримку здорового способу життя населення та державний контроль щодо її якості;
  • забезпечити проведення моніторингу та оцінки діяльності з боку державних наукових установ, публічне оголошення та публікація результатів дослідження.

Сторінки: 1 2 3