Романова Н.Ф.
Сповідування здорового способу життя та підтримка здоров’я на належному рівні є, в першу чергу, особистою відповідальністю для кожної людини, але саме держава суттєво впливає на створення необхідних умов та надання різносторонньої підтримки.
Діяльність із формування здорового способу життя в Україні здійснюється через ряд установ, закладів та організацій. До їх переліку входять:
- навчальні заклади (програмні та факультативні освітні курси),
- позашкільні заклади,
- центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,
- оздоровчі та медичні установи,
- клуби за місцем проживання,
- програми та проекти громадських організацій,
- інформаційні заходи через ЗМІ тощо.
Найбільш поширеною в системі освіти залишається програма «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя». За даними 2011 р. у цій Програмі взяло участь приблизно 7000 навчальних закладів. Ними підготовлено понад 5 тис. підлітків-інструкторів, більше 20 тис. педагогів та охоплено роботою понад 100 тис. учнів.
Також серед традиційних форм роботи із формування здорового способу життя серед підлітків та молоді (із досвіду проекту «Молодь за здоров’я – 2) виділяють:
? індивідуальне та групове консультування;
? лекції-бесіди, лекторії;
? відеолекторії зі статевого виховання, етики сімейних стосунків, профілактики та лікування гінекологічних та венеричних захворювань, збереження репродуктивного здоров’я, методів планування сім’ї;
? круглі столи з проблем підготовки молоді до сімейного життя, удосконалення форм і методів роботи щодо статевого виховання молоді;
? тренінги;
? тематичні семінари.
? вуличні ігротеки, де діти набувають практичних навичок ведення здорового способу життя і отримують інформацію про його переваги;
? профілактичні заходи у літніх оздоровчих таборах відпочинку;
? виставки рекламно-інформаційних та методичних матеріалів у навчальних закладах;
? дні інформування з профілактики негативних явищ, збереження репродуктивного здоров’я;
? публікації й виступи у засобах масової інформації з питань планування сім’ї та репродуктивного здоров’я, профілактики ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом;
? проведення соціологічних досліджень для з’ясування потреб молоді та ефективності проведених заходів.
Інформаційно-просвітницька робота з дітьми та молоддю здійснюється на різних рівнях інформаційного впливу з застосуванням різних методів і форм. Головне, що треба пам’ятати, плануючи просвітницьку діяльність у молодіжній аудиторії, (слід знати, що не існує прямої залежності між отриманням інформації та зміною поведінки людини. Тому при визначенні кінцевих результатів ФЗСЖ з дітьми та молоддю, яка має інформаційно-просвітницьке спрямування, не слід очікувати змін поведінки, необхідно проектувати реальні наслідки.
Дослідження, які вивчають різні залежності людини, доводять, що рівень поінформованості про шкідливість паління, алкоголю, наркотиків не має безпосереднього впливу на рівень поширеності цих звичок, проте це не означає що такого роду інформація непотрібна. Навпаки, лише систематичні та достовірні знання спонукають людину замислитись над важливістю цієї проблеми, внести корективи до власного способу життя або докорінно змінити його. Саме інформаційно-просвітницькі програми у цьому плані мають сприяти формуванню таких знань у дітей та молоді.
Підготовлено за матеріалами виступу Романової Н.Ф., керівника відділу здорового споосбу життя.
[1] Всесвітня організація охорони здоров’я / «Основа політика досягнення здоров’я для всіх в Європейському
регіоні у 21 столітті»