Знання про біологію емоцій можуть допомогти людям бути здоровими та жити довше. Кажуть, що щасливі люди менше хворіють. Як таке можливо і чому? На сьгодні, дослідники намагаються довести зв’язок між позитивними емоціями та гарним здоров’ям.
Наукові доробки вчених зазвичай розповідають про те, що негативні емоції завдають шкоду нашому організму. Серйозний, стійкий стрес може негативно вплинути на людський організм, пришвидшити розвиток серцево-судинних хвороб, призвести до діабету. У свою чергу, хронічна агресія або занепокоєння можуть порушити функцію серця, пришвидшити розвиток атеросклерозу, а також збільшити ризик інсульту.
Джек П. Шонкоф професор кафедри Дитячого здоров’я та розвитку в Гарвардській школі вищої освіти та Юліус Б. Річмонд, професор педіатрії в Гарвардський медичній школі, пояснюють, що у ранньому дитинстві «токсичний стрес» – ситуація постійного стресу для організму в результаті бездоглядності, насильства над дитиною, або життя із батьками, що страждають від психічних захворювань – має шкідливий вплив на мозок та інші системи органів дитини.
«Але негативні емоції – це лише половина рівняння», – стверджує Лаура Кубзанські, доцент Кафедри суспільствознавства, людського розвитку та здоров’я Гарвардської школи громадського здоров’я. «Схоже на те, що гарний настрій позитивно впливає на стан здоров’я людини. На сьогодні механізм, завдяки якому позитивні емоції впливають на здоров’я – це загадка. Але коли ми її розгадаємо, науковці зможуть набагато краще розуміти, як працює людський організм».
Лаура Кубзанські – це вчений, який знаходиться на передовій досліджень у сфері впливу емоцій на здоров’я людини. У 2007 році було завершено 20-річне дослідження, у якому взяло участь 6000 осіб, віком від 25 до 74 років. Воно дало змогу Кубзанські визначити, що ентузіазм, оптимізм та здатність протистояти стресам завдяки емоційному балансу знижує ризик розвитку ішемічної хвороби серця.
Дослідження показують, що певні особисті якості (вроджені і набуті у ході життя) допомагають уникнути серцево-судинних хвороб, таких як інфаркт та інсульт, знижують ризик розвитку діабету або депресії. Ці якості включають:
1) Емоційну життєздатність: відчуття ентузіазму, участі;
2) Оптимізм: перспектива, що хороші речі будуть відбуватися, і що хороші речі відбуваються завдяки діям людини;
3) Підтримку сім’ї та друзів;
4) Успішну «саморегуляцію»: здатність уникати стресових ситуацій або успішно їх долати, знаючи, що такі ситуації будуть час від часу повторюватись; вибір здорового способу життя, що включає фізичну активність, здорове харчування, відмову від ризикованої поведінки та незахищеного сексу, алкоголю, регулярного переїдання.
Десятки опублікованих робіт Лаури Кубзанські, доводять, що діти, які в змозі зосередитися на завданні і мають позитивне сприйняття у віці 7 років, вже у 30-річному віці менш схильні мати хронічні захворювання.
Методи Кубзаньскі ілюструють творчий підхід, необхідний для проведення досліджень на перетині експериментальної психології та охорони здоров’я. У дослідженнях емоційної життєздатності дослідниця використовує інформацію, яка була зібрана у ході масового Національного обстеження здоров’я і експертизи харчування, тобто поточної програми, яка оцінює стан здоров’я і харчування дорослих і дітей у США. Кубзанські адаптувала показник «рівня загального добробуту» до вимірювання емоційного життєвого тонусу, а також обґрунтувала наукову прийнятність такого вимірювання.
По-суті, Лаура Кубзанські, успішно використовує золотий стандарт епідеміологічних досліджень, щоб ставити нові питання в галузі охорони здоров’я. «Я не хочу чекати 30 років, щоб отримати відповіді», – коментує дослідниця.
Деякі фахівці в галузі охорони громадського здоров’я стверджують, що видимі наслідки позитивних емоцій випливають не з того, що оптимізм захищає свідомість, а з того, що позитивні емоції відзначають відсутність негативних настроїв і самозгубних звичок. Кубзанські та її однодумці не погоджуються із цим. Вони вважають, що ці процеси є недостатньо дослідженими, і вчені лише починають підбирати можливі біологічні, поведінкові та когнітивні механізми.
Попередні дослідження підтримують доробки Кубзанські. У 1979 році Ліза Беркман, директор Гарвардськго центру народонаселення та розвитку, провела дослідження серед 7000 дорослих в окрузі Аламеда, штат Каліфонія. Учасники, які повідомляли про меншу кількість соціальних зв’язків на початку опитування мали у два рази більше шансів померти протягом 9 років періоду спостереження (незалежно від куріння, вживання алкоголю та фізичної активності). Соціальні зв’язки включають шлюб, контакти із друзями та родичами, спілкування із колегами та у церкві.
Отже, на основі попередніх досліджень та власного наукового доробку, Кубзанські визнає, що психологічні стані, такі як тривожність і депресія або щастя і оптимізм, формуються як природою, такі і вихованням. «На 40-50% – це спадкове, а значить, що ви можете народитися із генетичною схильністю. Але це також передбачає, що є багато місця для маневру. Тобто для вчителів, педіатрів, спортивних тренерів, шкільних психологів, психіатрів, політиків, виробників, які можуть допомогти покращити здоров’я на усе життя.
Навіть у зрілому віці не надто пізно культивувати ті якості, про які говорить Кубанські. Для когось ефективною може бути психотерапія або медитація, хтось віддає перевагу релігійним заходам, спорту або відпочинку із друзями.
Сара Ример, журналіст і автор. Мадлен Дрекслер, редактор.
Оригінал статті доступний тут.
