Інформація > Новини

Романова Н.Ф., керівник центру ЗСЖ

Степанченко Д.К., науковий співробітник центру ЗСЖ

СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ: СТАН, МОТИВАЦІЯ ТА ЗНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

 Здоров’я є однією з основоположних суспільних цінностей. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає, що здоров’я – це «складний феномен глобального значення, який включає комплекс соціальних, економічних, біологічних, медичних аспектів і виступає як об’єкт споживання, вкладання капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з навколишнім і соціальним середовищем»[1].

Сповідування здорового способу життя та підтримка здоров’я на належному рівні є, в першу чергу, особистою відповідальністю для кожної людини, але саме держава суттєво впливає на створення необхідних умов та надання різносторонньої підтримки.

Концептуальні засади сприяння покращенню здоров’я викладені в Алма-Атинській Декларації, Оттавській Хартії, Аделаїдських рекомендаціях, Сундсвальській заяві, Джакартській Декларації, Всесвітній Декларації з охорони здоров’я «Здоров’я для всіх у XXI столітті», Бангкокській Хартії, Європейській стратегії «Здоров’я і розвиток дітей та підлітків».

Сучасну теоретичну основу дослідження формування здорового способу життя становлять концепції здоров’я, що трактують його як системне поняття, як сукупність інтегрованих компонентів, як соціокультурний феномен глобального масштабу (А. Антоновський, О. Васильєва, В. Вернадський, І. Гурвич, Л. Куликов, Ю. Лисицин, А. Маслоу, М. Мюррей, Г. Никифоров, М. Селігман, Б. Райн, Е. Роджерс, Ф. Філатов); соціально-педагогічних технологій (Р. Вайнола, М. Галагузова, Н. Заверико, В. Нікітін, С. Харченко); теорії відповідальності (К. Абульханова-Славська, М. Бердяєв, І. Бех, Г. Йонас, С. Рубінштейн, В. Франкл, Е. Фромм); соціально-педагогічної роботи (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Звєрєва, І. Ліпський, Ю. Поліщук, А. Рижанова, С. Савченко).

Впровадження формування здорового способу життя розглядалося українськими дослідниками як важлива складова сучасної стратегії протидії соціально небезпечним хворобам серед дітей та молоді [2 с. 39–48]. Досвід реалізації державної молодіжної політики та практичної моделі «Молодь за здоров’я» в Україні описано у Щорічній державній доповіді про становище молоді [1, с. 33–37]. Самооцінку молоді щодо стану здоров’я та вибору способу життя вивчали українські дослідники Т. Семигіна, Н. Романова, О. Бєлишев [3, с. 139–149].

Про важливість формування здорового способу життя та організації профілактичної роботи у молодіжному середовищі йдеться у дослідженнях О.Балакірєвої, Ю.Галустян, Л.Жаліло, Р.Левіна, О.Стойко, А.Царенко та О. Яременка [4, 5].

В ході аналізу наукових досліджень нами виявлено, що потребує більш глибоких досліджень тематика обізнаності студентської молоді щодо державної політики здорового способу життя та вивчення мотивації до сповідування, що підтверджує актуальність обраної теми дослідження.

З метою вивчення зазначеної проблематики у січні – травня 2013 р. на базі Державного інституту сімейної та молодіжної політики проводилося дослідження «Ставлення молоді до здорового способу життя». В опитуванні взяв участь 150 респондентів з числа студентів Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова та Київського національного університету культури та мистецтв.

Дослідження показало, що особисті переконання молоді є найбільш важливими аргументами у виборі способу життя (59 % осіб), ще 27% прислухаються до думки батьків, 9% до думки коханої людини, а 3% звертають увагу на думку друзів. Вибір негативної поведінки може бути пов’язаний з неорганізованим дозвіллям (34%) та тимчасовими особистісними проблеми (4%).

Щодо вживання алкоголю, то тільки 10% осіб із опитаних стверджують, що ніколи не вживають алкоголь. Серед причин, що можуть спонукати до припинення вживання алкоголю респонденти зазначили турботу про своє здоров’я (38%), погане самопочуття після вживання алкоголю (23%) та ризик отруїтися неякісним алкоголем (10%). Тільки незначна частина опитаних вказала на важливість впливу соціального оточення (3%) та соціальної реклами чи ЗМІ (1%).

Переважна кількість опитаних (60%) вказали, що не курять. Причинами, які провокують цю дію визначені проблеми у житті (13%); зустріч з друзями (8%); нудьга (6%), неорганізований відпочинок у вихідні та святкові дні (3%). Мотивацією кинути курити для молоді є турбота про своє здоров’я (14%), несхвалення коханої людини (11%); небезпека захворіти на рак (5%) та вплив соціальної реклами/ЗМІ (1%).

Ситуації, що спонукають молодь вживати нездорову їжу в основному пов’язані із неорганізованим дозвіллям (29%) та проблемами у житті (5%). Загалом, тільки 15% стверджують, що ніколи не вживають нездорову їжу. Основними факторами, що можуть змусити молодь відмовитись від нездорової їжі – це турбота про своє здоров’я (44%) та турбота про свою фігуру (34%). Впливати також може думка оточення (3%), рекламний ролик (2%) або інші фактори (7%).

Більшість опитаних не вважають себе залежними від комп’ютера. Відірватись від комп’ютера молодь може змусити, у першу чергу, цікаве дозвілля (34%) з друзями, кохання (27%) та робота (23%). Також це можуть бути проблеми зі здоров’ям (7%) або інші фактори (8%). Ще 6% стверджують, що ніякі заходи не можуть відірвати їх комп’ютера.

Предмет фізичної культури у вищих навчальних закладах вважають необхідним 65% опитаних, 13% хотіли б відмовитись від цього предмету, ще 19% відзначають, що їм складно відповісти на це питання. При цьому самостійно фізкультурою та спортом займаються 73% опитаних, а 28% осіб взагалі не практикують фізкультуру та спорт.

Про державну політику формування здорового способу життя певні знання має половина опитаних (50%), проте повноцінними свої знання вважає тільки 8% осіб, а 29% опитаних взагалі нічого не чули з цього приводу.

Студентська молодь вважає, що запровадження пільг на користування спортивними закладами/клубами для молоді (32%) та створення доступної інфраструктури для ведення здорового способу життя (30%) є найбільш ефективними заходами, які можуть позитивно вплинути на здоров’я молоді. Ще 13% осіб вважають, що для цього має змінитися державна політика у цій сфері, а 6% стверджують, що обов’язкове викладання навчальної дисципліни «Формування здорового способу життя» може мати позитивний вплив на дотримання здорового способу життя молодими людьми.

Загалом, проведене дослідження дає підстави стверджувати, що сучасний стан ставлення студентської молоді до здорового способу життя вимагає активізації державної політики у цій сфері та більш ефективної навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах й більшої активності самої молоді.

Список використаних джерел:

1. Молодь за здоровий спосіб життя: щоріч. доп. Президенту України, Верхов. Раді України, Каб. Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2009 р.) / М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держ. ін-т розв. сім’ї та молоді; [редкол.: Н.Ф.Романова (голова) та ін.]. – К.: СПД Крячун Ю.В., 2010. – с. 33– 37.

2. Романова Н.Ф. Формування здорового способу життя як сучасна стратегія протидії соціально небезпечним хворобам серед дітей та молоді // Протидія соціально небезпечним хворобам: вивчення українського досвіду: Колект. моногр. / За ред. Т. В. Семигіної.- К.: Пульсари, 2010. – с. 39–48.

3. Т. Семигіна, Н. Романова, О. Бєлишев: Самооцінка молоді щодо здоров’я та способу життя // Науково-практичний журнал «Вісник» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту; № 3/2010. – с. 139–149.

4. Формування здорового способу життя молоді: стратегія розвитку українського суспільства : у 2–х ч. / Яременко О. О., Вакуленко О. В., Галустян Ю. М. та ін. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді ; Український ін-т соціальних досліджень, 2004. – Ч. 1. Кн. 1. – 164 с.

5. Формування здорового способу життя молоді: стратегія розвитку українського суспільства : у 2–х ч. / Яременко О. О., Вакуленко О. В., Комарова Н. М. та ін. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді ; Український ін-т соціальних досліджень, 2004. – Ч. 2. Кн. 3. – 216 с.