У 2005 році, федеральний, провінційний та територіальний уряди Канади (окрім Квебеку) прийняли Інтегровану загальнонаціональну стратегію розвитку здорового способу життя, що має на меті формування здорової нації через покращення загального рівня здров’я та зменшення невідповідностей стратегії охорони здоров’я. Стратегія була доповнена у 2010 році і продовжена до 2015. Ініціатива має три основних напрямки:
1. Зміцнення здоров’я шляхом усунення умов, які призводять до нездорового харчування, низької фізичної активності і нездорової ваги;
2. Запобігання хронічним захворювань за допомогою цілеспрямованої і комплексної діяльності проти основних хронічних захворювань та факторів ризику їх розвитку;
3. Підтримка раннього виявлення та лікування хронічних захворювань.
Загальне стратегічне бачення (візія):
Здорова нація, в якій всі Канадці відчувають умови, які підтримують досягнення доброго здоров’я.
Основні принципи:
1) інтеграція (вертикальна та горизонтальна)
2) Формування знання та обмін досвідом
3) Розвиток інфраструктури на рівні громади
4) Суспільна інформація
Сфери впливу:
Нові: здорове харчування, фізична активність та її зв’язок із подоланням ожиріння та надмірної ваги
Існуючі: Запобігання тютюнопалінню, захворюванню на діабет, запобігання хронічним захворюванням
Можливі у майбутньому: психічне здоров’я, запобігання травмуванню
В контексті реалізації цієї програми створений Центр Здорового способу життя, що відповідає за реалізацію першого напрямку стратегії, він включає в себе наступні структури:
1. Фонд здорового способу життя: забезпечує фінансування національних проектів на основі двосторонніх угод з провінціями, з метою підтримки регіональної та громадської недержавної ініціативи у сфері здорового способу життя.
2. Міжсекторальний центр із координації мережі закладів, що займаються здоровим способом життя: зміцнення партнерських зв’язків та покращення співпраці та обміну інформацією між секторами і в різних юрисдикціях на підтримку здорового способу життя.
3. Центр формування знання та обміну інформацією: сприяння розвитку, збір і обмін знаннями, необхідними для прийняття обгрунтованих, заснованих на фактичних даних політичних рішеннях по програмі.
