Раціональне харчування

Лісова красуня!

СУНИЦЯ (Fragaria vesca L.) -багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Вона росте в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях.
Цвіте у травні місяці, а плоди достигають у червні – липні. Дуже поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Промислова заготівля можлива у Волинській, Ровенській, Житомирській, Київській, Чернігівській, на півночі Хмельницької і Сумської, у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях.
Суниця – це харчова, вітамінозна, лікарська, танідоносна, косметична рослина. Плоди вживають у їжу свіжими, сушеними, використовують їх також для приготування варення, джемів, начинки для цукерок, тіста-пюре для інших кондитерських виробів, соків, екстрактів тощо. Ягоди суниць є прекрасною сировиною для фруктово-ягідного виноробства, для виготовлення різних типів високоякісних вин. Вина з лісових суниць мають тонкий аромат і приємний смак.

Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії.

Суниця – це справжнє джерело вітаміну С, якого собливо багато в листі рослини та трохи менше — в ягодах. Хоча каротину в суницях мало, зате вітаміну Е більше, ніж в апельсинах, мандаринах, порічках, бананах, вишнях, черешнях та інших фруктах і ягодах.

Вітаміни В1, В2, В6, РР, пантотенову кислоту мають ці ягоди. Є в них і фолієва кислота, якої більше, ніж у журавлині, аґрусі, малині, обліписі, порічках, аронії, яблуках, грушах, апельсинах, грейпфрутах та винограді. В ягодах наявні сполуки калію, кальцію, магнію, натрію, сірки, фосфору та хлору. З мікроелементів виявлено залізо, бор, ванадій, йод, кобальт, марганець, мідь, молібден, цинк тощо.
Суниці мають чудовий смак і ніжний аромат завдяки вмісту органічних кислот (0,75—1,57 %), е тут до 7,5 % цукрів, дубильних і барвних речовин. У садових суницях переважає яблучна, в незначній кількості наявні лимонна, хінна, щавлева, янтарна та саліцилова кислоти, вміст пектинових сполук сягає 0,75 %.

У народній медицині, особливо на Україні, лісові суниці через їх цілющі властивості вважають майже універсальним лікувальним засобом, хоча в науковій медицині їх застосування обмежене (лише ягоди, та й то як слабкий сечогінний засіб).
Суниці найкраще вживати свіжими, бо вони, крім чудових смакових якостей та ніжного аромату, містять дуже багато цінних речовин. З цукристих сполук у ник найбільше глюкози і фруктози, сахарози менше. Цукристість ягід залежить від часу достигання (перший збір має найвищий вміст цукрів).
З лікувальною метою вживають плоди, листя та корені суниць. Ягоди дають для підвищення апетиту, вони поліпшують харчотравлення. Великий вміст заліза, міді та інших мікроелементів сприяє поліпшенню стану хворих на недокрів’я. Ягоди корисні також для лікування серцево-судинних захворювань, перш за все атеросклерозу та гіпертонічної хвороби, подагри, жовчнокам’яної та ін-ших хвороб, викликаних порушенням обміну речовин. Свіжі й консервовані ягоди, сік та настої суниць вважають ефективним сечогінним, потогінним і протипростуд-ним засобом.
Антисептичні властивості настоїв та відварів ягід народна медицина використовує для полоскання при стома-титі, гострому та хронічному тонзиліті, фарингіті, для примочок при екземі тощо. Свіжий сік і протерті плоди мають ранозагоювальну та протизапальну дію.
Фітотерапевт М. А. Носаль пропонує включати суницю у раціон хворих подагрою, виразкою, сечо- та жовч-нокам’яною хворобами, захворюванням сечового міхура та селезінки. Вони повинні впродовж 2—3 років увесь суничний сезон (тобто 3—4 тижні) вживати ягоди сирими, а не сушеними чи вареними. М. А. Носаль вважає, що суниці треба споживати у великій кількості навіть тоді, коли вони вже набридли. Ці ягоди мають стати складовою частиною раціону недужої й здорової людини, як хліб, картопля чи крупа.
Із спостережень дієтологів та фітотерапевтів відомо, що тривале лікування суничними ягодами позбавляє людину потреби їздити на курорти. За своїми властивостями дія біологічно активних речовин суниць подібна до впливу на людський організм ягід чорниць.
Листя суниці діє розслаблювально на спазм судин, знижує кров’яний тиск, має сечогінні, потогінні, крово-зупинні та протизапальні властивості. Зібране під час цвітіння рослини листя, як і ягоди, застосовують для лікування атеросклерозу та гіпертонічної хвороби, запалення нирок, хвороб печінки та жовчного міхура.
Відвари з коренів допомагають боротися з колітами та гемороєм, запаленням в тонких кишках, гастритом і катарами товстих кишок, запорами, проносами та іншими хворобами травних органів. Тому, коли закінчується суничний сезон, можна використовувати стебла лісових суниць у вигляді відвару.
Широке застосування препарати із суниць мають у косметиці. У Польщі розтертими плодами суниць змащують перед сном обличчя. На ранок шкіра стає свіжою, м’якою та ніжною, з рожевим відтінком, розгладжуються на ній зморшки.
Наукова і народна косметика рекомендує збирати плоди, листя і квіти суниць. Всі препарати з цієї рослини мають тонізуючі властивості, поліпшують кровообіг, зміцнюють стінки капілярів, стимулюють обмін речовин та живлення шкіри. Із соку суниць готують лосьйони і креми. Для виготовлення такого крему потрібно 25 г вершкового масла, 1 жовток, чайна ложка меду та столова ложка суничних ягід. Все це слід злити в склянку і старанно розтерти, додавши 15 г камфорного спирту. Такий крем можна вживати вдень і ввечері. Він чудово діє на шкіру, знищує плями і ластовиння.
Сік суниць входить до складу всіх кремів, особливо водоемульсійних. Якщо нанести ввечері на лице й шию пасту з кількох розтертих суничних ягід й потримати її 30—40 хвилин, а потім змоченою у воді ваткою зняти сліди пасти а шкіри й покрити її легеньким шаром напівжирного крему, то вже вранці буде помітний косметичний ефект, і обличчя неодмінно відмолодиться.
Однак необхідно запам’ятати, що на деяких людей, особливо дітей, погано впливають суниці та полуниці. В них може виникнути кропивниця, біль у животі, нудота. Щоб попередити ці явища, ягоди треба вживати зі свіжою сметаною, вершками й цукром, обов’язково через 20—300 хвилин після їжі.

, , , , , ,