Раціональне харчування

Інжир чи фіга?

Українська назва Інжир
Латинська назва Ficus carota L.
Родина Шовковицеві – Moraceae
Батьківщина Туреччина
Інжир або фіга (Ficus carica) — це субтропічна листопадна рослина роду Фікус (Ficus).

Інжир дуже поширений в країнах Середземномор”я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди.

Для потреб медицини використовують супліддя – фіги – або листки інжиру. Супліддя містять значну кількість цукрів (57 %), органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, вітаміни: В2, В , С, Е, РР. У насінинах є до 34 % жирної олії. В органічний склад листків входять фенолкарбонові кислоти, ефірна олія, яка містить гваякол, кадалін, ?-цимол, ізовалеріанова та пальмітинова кислоти; тритерпеноїди: лупеол, ?-амірин, ?-тараксерол; дубильні речовини (до 2 %), флавоноїди, кумарини: псорален і бергаптен. Вміст кальцію, фосфору, магнію та заліза у супліддях інжиру значно більший ніж у яблуках, абрикосах і сливах. Вміст глюкози і фруктози досягає 20-30%, а в сушених їх вміст досягає 70%.

Супліддя інжиру є прекрасним дієтичним продуктом і ефективним лікувальним засобом. У свіжому і в’яленому вигляді їх використовують для приготування варення, джему, пастили, цукерок, компотів та вин. Вони мають легку проносну дію, корисні при анемії та цукровому діабеті.

Плоди інжира покращують колір обличчя і сприяють “дозріванню” наривів. Відваром із плодів полощуть горло при ангіні, а недозрілі плоди і листки прикладають на бородавки і родимі плями. Листки також допомагають при лишаях, кропивниці та екземі.

Застосовують інжир при ангіні, кашлі, коклюші, хворобах шлунка та малокрів’ї. Звареними на молоці плодами інжиру лікують бронхіти, трахеїти, гастрити та хронічні запертя.

У Грузії з інжиру виробляють густий екстракт, який вживають як сечогінний засіб при декомпенсації серцевої діяльності.

В Японії м’якуш супліддя смоківниці використовують при кровохарканні і кровотечах. Відвар з інжиру є непоганим засобом при лихоманках, простудних захворюваннях, оскільки має протизапальну та потогінну дію. Ефект його підсилюється, якщо супліддя інжиру заливати не окропом, а гарячим молоком. Недозрілі супліддя, а також сік із них мають протимікробну та протеолітичну активність.

Одержаний із соку інжиру протеолітичний фермент фіцин має здатність руйнувати фібриноген у крові і може використовуватися для лікування тромбоемболічних захворювань. Доведено протипухлинну активність молочного соку і та відвару з інжиру.

Листки інжиру мають також лікувальні властивості. У медицині Японії, Індії, Австралії, Сенегалу та Венесуели ними лікують пухлини та бородавки. У Закавказзі відвар з листків вживають при колітах, малярії, бронхіальній астмі та хворобах серця. Ним полощуть горло при пухлинах і вживають для примочок при виразках та гнійниках шкіри.

Вживання плодів стимулює лактацію у жінок. Відвар використовують при грижі.

В східній медицині вважається, що рослина підвищує сексуальні можливості у чоловіків і сприяє сперматогенезу.

В науково-практичній медицині листки інжиру використову ють для одержання лікувального засобу “Фурален” – для , лікування вітіліго та гніздової алопеції.

, , , , , , , ,