Огірок – (Cucumis sativus L.) – одна з найдавніших рослин серед овочів, йому понад шість тисяч років! Але й досі ще не визначено батьківщини дивовижного плоду, який так гарно прижився на наших грядках. Вважають, що цей сонцелюбний овоч походить із Південно-Східної Азії.
Із цих країв, можливо, огірок потрапив до Китаю та Японії і майже водночас — через Іран та Афганістан — до Малої Азії та Древньої Еллади. Звідси вже став поширюватися по всій Європі.
Однак існує що одна версія. На думку деяких ботаніків, батьківщиною огірків була Північно-Західна Індія. Там ще й нині чимало диких заростей цієї рослини. Вона, мов ліана, обвивав двадцятиметрові дерева і часом утворює непролазні хащі. В Непалі огірки (огудипа сиккімський) випростується на 8 метрів, його листя сягає майже півметра в перетині, а вага їстівного плоду становить близько 9 кг.
До слов’ян огірок потрапив од візантійців на межі VI— VII століть. Греки називали недоспілий плід цього овоча «аорос», від нього пішло «агурус», а потім — і наше слово «огірок».
Ще й досі побутує думка: мовляв, огірок як харчовий продукт — ніщо. Але ж не завжди цінність рослини, зокрема й огірка, визначають калорійністю. Тут користь в іншому.
Огірки збуджують, а квашені й мариновані підсилюють виділення шлункового соку, мають жовчогінні властивості, сприяють засвоєнню жирів, білків та інших складників їжі. Вони діють сечогінно, виводять з організму воду та кухонну сіль, що так важливо для людей із захворюваннями серцево-судинної системи та нирок. Послаблювальні властивості огірків мають значення при запорах і атонії кишечника. Свіжий огірковий сік, присмачений медом або цукровим сиропом, вгамовує кашель, пом’якшує відхаркування мокроти.
Цей овоч справді низькокалорійний, і його рекомендують споживати схильним до ожиріння.
Огірки містять 95—96 % води, в них 1,7—2,7 % цукрових речовин. Це переважно глюкоза та фруктоза, сахарози мало або зовсім нема. Крім того, наявна незначна кількість пектинових речовин (0,4%), крохмалю (0,1), клітковини (0,7). З органічних кислот в огірках виявлено лише яблучну. До того ж, у плодах обмаль білків і, отже, нема незамінних амінокислот.
Зате в огірках чимало мінеральних речовин, особливо сполук калію (140 мг на 100 г), фосфору (42 мг на 100 г), а ще — магнію, кальцію та хлору. З мікроелементів багато заліза (600 мг на 100 г — більше, ніж у суницях або винограді) та алюмінію (425 мг на 100 г), знайдено сполуки йоду, фосфору, цинку, марганцю, міді, молібдену. Цей овоч багатий на стероїдний сапонін — кукурбітацин, який надає його плодам гіркуватого присмаку. Доведено, що огірковий кукурбітацин здатний тамувати патологічне розростання тканин.
Завдяки полівітамінності хімічного складу огірків їх радять вживати тим, у кого порушено обмін речовин в організмі, кому треба вивести «шлаки», воду та хлориди кухонної солі. Людям з гіпертонічною хворобою, сечокислим діатезом та ожирінням можна періодично влаштовувати на основі споживання огірків розвантажувальні дні, коли хворий щодня вживає 2 кг свіжих овочів. Розвантаження найкраще робити раз на тиждень, в суботу або неділю, щоб водночас обмежити й фізичні навантаження.
Огірковий сік зміцнює серце й судини. Ця властивість його пов’язана з великою кількістю калію. Тому овоч корисно вживати під час профілактики напруження міокарда, для заспокоєння нервової системи. Сік діє антисклеротично, поліпшує пам’ять. За добу його можна випити до одного літра. Але сік рекомендують вживати не в чистому вигляді, а в суміші з іншими, скажімо, соком чорної смородини, яблучним, з грейпфрутів, томатним, часниковим.
Свіжі огірки дуже добре впливають на живлення шкіри. Від огіркового соку або кашки зі свіжих огірків вона стає білою, ніжною, еластичною, її пори звужуються, зникають зморшки. Саме цю властивість огіркового соку широко використовують у косметиці при приготуванні лосьйонів, кремів, масок. Для жирної шкіри роблять маски із суміші натертих огірків та яблук.
Добре зарекомендували себе ланоліново-огіркові маски. Для їх приготування беруть 20 г безводного ланоліну, 5 г стеарину, 1 г триетилену, 125 г огіркового водного настою. Потім цю суміш заливають підігрітою до 80° водою і тримають упродовж 2—3 днів у скляній посудині. Настій треба процідити крізь марлю.
Суміш соку зі свіжих огірків та капусти — перевірений засіб для зміцнення волосся.
Препарати з огірків відновлюють і пом’якшують шкіру, освіжають її та вітамінізують. Смужки свіжого огіркового лушпиння прикладають до обличчя, обгортаючи рушником. За 20—25 хвилин їх знімають, витирають обличчя ватним тампоном, миють теплою водою та змащують звичайним живильним кремом. Шматочками свіжого огірка можна робити масаж обличчя так само, як при масажі пальцями. Ця процедура корисна чоловікам перед голінням.
Для ранкового масажу обличчя сік із свіжих огірків та листя петрушки, змішані у співвідношенні 3 : 1, з додаванням соку з квіток кульбаби попередньо заморожують у морозильній камері холодильника. Від цієї суміші шкіра чудово відбілюється, м’якшає, зморшки й пігментні плями зникають. Такий масаж роблять упродовж 10— 12 днів, потім, після двотижневої перерви, знову повторюють весь цикл.
Не завжди свіжі огірки можна вживати без міри. Часом їх споживання треба обмежувати або зовсім виключати з раціону (під час загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, при гострих і хронічних ентеритах та колітах).
Квашені і мариновані огірки не варто споживати людям з гострим гепатитом і холециститом, жоьчнокам’яною хворобою. Не дуже рекомендують їх і під час гіпертонічної хвороби, атеросклерозу. Огірки слід виключити з раціону й тим, хто страждає гострим і хронічним нефритом (у стадії загострення), хронічною нирковою недостатністю, сечокам’яною хворобою та пієлонефритом.
Огірки вживають у вигляді салатів, у суміші з іншими овочами, квасять і маринують.
